Чайна церемонія в Кійомідзу-дера

Де розташована Саннендзака

Саннендзака — це мощена каменем пішохідна дорога в районі Хіґасіяма, обабіч якої стоять традиційні будівлі; її часто згадують разом із подібною дорогою Нінендзака, за даними Wikipedia. Обидві ведуть до Кійомідзу-дера, Кодай-дзі та святилища Ясака. Кіотська туристична асоціація називає підхідні дороги від Кодай-дзі до Кійомідзу-дера Ічінендзака, Нінендзака та Саннейдзака. Чайний будиночок розташований у цьому районі, а на сторінці бронювання вказано точне місце зустрічі, тож орієнтуйтеся на нього, а не на позначку на карті. Дорога — це мощений каменем схил, тому обирайте зручне взуття, яке легко зняти, адже гості залишають взуття біля порога чайного будиночка.

Що являють собою ці провулки

За даними Wikipedia, Саннендзака — це вузький схил, де розташовано близько 60 крамниць і ресторанів, що продають традиційні вироби та страви Кіото, деякі з них пропонують практичні культурні враження, зокрема чайні церемонії. Повідомляється, що ця місцевість першою в Кіото була номінована як район історичної забудови у 1972 році, а також зазначається, що її справжня назва, Саннейдзака, перекладається як пагорб безпечних пологів. Багато будівель — це кьо-матія, міські будинки з дерев'яними дверима, паперовими розсувними дверима та глиняними стінами. Wikipedia додає, що дорога становить пару з Нінендзака і що обидві ведуть до Кійомідзу-дера, що робить цей схил природним підходом до чайного будиночка та до храму.

Кійомідзу-дера коротко

На офіційному сайті Кійомідзу-дера зазначено, що храм було засновано у 778 році, що на його території розташовано тридцять храмових споруд, зокрема головна зала — національний скарб, і що свою назву він бере від чистої води водоспаду Отова, адже кійомідзу означає чиста вода. Там також додається, що більшість сучасних будівель було відбудовано у 1633 році після численних пожеж. Кіотська туристична асоціація описує веранду головної зали як таку, що виступає зі схилу гори на високих дерев'яних стовпах, звідки відкривається вид на місто на захід. Wikipedia включає храм до об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Історичні пам'ятки стародавнього Кіото».

Сад і його творець

Організатор зазначає, що сад чайного будиночка створив ландшафтний митець Оґава Дзіхей VII. Вікіпедія називає його садовим архітектором епох Мейдзі та Тайсьо, головою родини кіотських садівників Уедзі, чиї роботи включають сади святилища Хейан і сад вілли Мурін-ан. Серед особливостей його методу вона перелічує запозичені краєвиди пагорбів Хіґасіяма та родзі — садову стежку до чайного будиночка. Це довідкова інформація про творця, а не твердження про кожен камінь у цьому саду.

Як дістатися до провулків

Кіотська туристична асоціація називає район Кійомідзу дуже людною місцевістю з обмеженим паркуванням і радить користуватися громадським транспортом. Вона описує пішохідний маршрут від станції Хіґасіяма через Нене-но-мічі, Нінендзака та Саннендзака. Також вона просить відвідувачів не перекривати дорогу, зупиняючись для фотографій, не курити на вулиці та забирати сміття з собою, а не викидати придбану їжу, і закликає бути особливо уважними в сезон цвітіння сакури та осіннього листя. Залиште час до початку, щоб прийти спокійно, а не поспіхом. Для під'їзду від станції Кіото асоціація радить поєднання потяга й автобуса та зазначає, що міський автобус до Ґодзьо-дзака — найближчої до схилу Кійомідзу зупинки — часто переповнений.

Багаж і великі сумки

За словами організатора, великі сумки та багаж у чайний будиночок не допускаються. Кіотська туристична асоціація зазначає, що великий багаж у міських автобусах заважає іншим пасажирам, і скеровує мандрівників до стійок Hands-Free Travel, зокрема на станції Кіото, які пересилають багаж до вашого помешкання. Залиште валізу в готелі або в службі зберігання багажу, перш ніж вирушати вгору схилом, і візьміть із собою лише невелику сумку з телефоном, камерою та пляшкою води. День без багажу в руках також робить прогулянку провулками легшою, адже асоціація описує їх як жваві.

Що квиток дозволяє і що виключає

Організатор перелічує таке, і перші два пункти найчастіше забувають, коли група бронює разом. Перевірте їх для кожного у вашій групі, перш ніж обирати дату, бо квиток, що включає когось, хто не може увійти, — це квиток, яким ви не можете скористатися. Якщо ваша група розділяється, бронюйте лише для тих, хто може увійти, а решту дня плануйте навколо провулків:

• Діти віком 7 років і молодші не допускаються.
• Оренда кімоно в чайному будиночку недоступна.
• Великі сумки та багаж не дозволяються.
• Чайна церемонія відбувається за будь-якої погоди.
• Можна забронювати як приватні, так і малі групи, а інструктор розмовляє англійською.
• Включено дві чашки матча з Удзі, традиційні солодощі та фото.
• Через GetYourGuide ви можете скасувати бронювання за день до заходу з повним поверненням коштів або залишити місце відкритим і оплатити пізніше.

До або після церемонії

Туристична асоціація Кіото зазначає, що цей храм, мабуть, найпопулярніший у Кіото, і тут панує святкова атмосфера: торговці продають талісмани, пахощі та паперові ворожіння. Відвідувачі набирають воду з водоспадів у бляшані кухлі, і кажуть, що пиття з трьох потоків дарує здоров'я, довголіття та успіх у навчанні. Асоціація називає веранду сприятливим місцем для споглядання заходу сонця. Відвідання храму — це окрема прогулянка, не пов'язана з чайною церемонією, тож сприймайте їх як дві окремі виправи.

Що вдягнути

Японська туристична організація зазначає, що гості знімають взуття перед входом до чайного будиночка, а Вікіпедія пише, що гості на формальній чайній церемонії чаджі вдягають свіжі шкарпетки табі. Вікіпедія додає, що одяг на чайному зібранні зазвичай стриманий і консервативний, щоб не відволікати увагу. Для відвідувацької сесії достатньо простого одягу та чистих шкарпеток. Японська туристична організація додає, що ритуали, які демонструють процедуру для відвідувачів, не вимагають формального вбрання. Кімоно — за бажанням, і в цьому чайному будиночку його не можна взяти напрокат, тож вдягніть щось, у чому вам буде зручно сидіти протягом усієї церемонії.

Сад протягом року

Організатор описує сад у кожну пору року: пелюстки цвіту, що кружляють над ним навесні, свіже зелене листя кленів улітку, багряне й золоте листя восени та припорошений снігом сад узимку. Він наполегливо радить сезон цвітіння сакури. Вебсайт Kiyomizu-dera описує ті самі чотири сезони на горі. Вікіпедія додає, що майстри чайної церемонії традиційно поділяють рік на сезон вогнища для холодніших місяців і сезон жаровні для тепліших, використовуючи глибші чаші взимку та мілкіші влітку.

Кому це не підходить

Той, хто хоче провести годину всередині самого Кійомідзу-дера, має знати: церемонія не включає відвідування храму. Мандрівникам із великою валізою, дитиною віком 7 років або молодшою чи планом орендувати кімоно на місці потрібен інший варіант. Відвідувачам, які прагнуть довгої, формальної церемонії в історичній залі, варто дізнатися, що передбачає повне чаджі, а не цей вступний формат, який радше нагадує демонстрацію з вашою власною чашею. А тим, хто не любить натовпів, варто знати, що туристична асоціація Кіото називає цю місцевість дуже людною й радить ранній візит як тихіший вибір.